Квартирне питання було, є і буде актуальний у всі часи. Але купити заповітні метри не так просто. Радянська влада виховала в нас стійке небажання гнути спину на капіталіста, внаслідок чого іпотека сприймається не інакше, як вселенське зло. Дурістю це назвати не можна: культурна традиція безпідставною не буває. Неприязнь до кредитної кабали підкріплюється економічною нестабільністю, починаючи з коливань валютного курсу і закінчуючи сейсмічною активністю на ринку праці. Але не поспішайте зневірятися - насправді придбати квартиру за половину або навіть третину її реальної вартості цілком можливо. Для цього слід укласти договір довічного утримання (відходу), згідно з яким одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачу) у власність нерухомість, і за це набувач зобов'язується забезпечувати відчужувач змістом і/або відходом довічно. По суті, йдеться про купівлю житла разом з колишнім його власником - як правило, самотнім пенсіонером.
Втім, не слід трактувати цей договір занадто вузько.
У розумінні ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання можна придбати у власність не лише житловий будинок або квартиру, але і інше нерухоме майно або рухоме майно, що має значну цінність.
Законодавство не встановлює вартісного вираження такої цінності або зразкового переліку речей, що становлять таке майно. Це можуть бути як транспортні засоби, так і антикварні речі, витвори мистецтва, культурні цінності, коштовності колекції з перерахованих предметів, устаткування, цінні папери і навіть об'єкти права інтелектуальної власності.
Згідно з угодою довічного утримання, майно переходить у власність набувача проте розпоряджатися їм набувач за життя відчужувача не зможе, про що при посвідченні угоди відповідно до ст. 73 ЗУ "Про нотаріат" робиться напис на усіх екземплярах договору.
Особливості договору
Оскільки договір довічного утримання підлягає нотаріальному посвідченню, полягає він у письмовій формі. У разі недотримання встановленої форми укладення договору він вважається недійсним. Крім того, згідно ч. 2 ст. 745 ЦКУ договір довічного утримання, передавальний набувачу у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Відмітно, що, згідно ст. 746 ЦКУ, для відчужувача за договором граничний вік законодавством не встановлений а ось набувачами можуть бути тільки повнолітні дієздатні особи, хоча може стати таким і юридична особа.
Якщо набувачами є фізичні особи в множині, вони несуть перед відчужувачем солідарну відповідальність і стають співвласниками майна, що передається їм за договором, причому це майно належить їм на праві спільної власності. Якщо договір укладений на зміст декількох осіб - спільних власників майна, переданого набувачу, у разі смерті одного з них об'єм зобов'язань набувача, природно, зменшується.
Договір довічного утримання носить тривалий характер і вимагає від набувача постійного виконання своїх обов'язків. Інакше відчужувач може вимагати виконання умов договору за поданням змісту і опікування через суд.
Нелишним також знатиме, що договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем і на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен надати довічне утримання і відхід (ч. 4 ст. 746 ЦКУ).
Заміна набувача
Здавалося б, зобов'язання довічного утримання мають особовий характер, оскільки встановлюються відносно певної фізичної особи. Проте незамінних у нас, як відомо, не буває. Зокрема, ст. 752 ЦКУ передбачає що у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання по підставах, що мають важливе значення ці обов'язки з відома відчужувача і набувача можуть бути передані членові сім'ї первинного набувача або іншій особі. Відмова відчужувача в наданні згоди на передачу обов'язків набувача іншій особі може бути оскаржений до суду який в ході розгляду бере до уваги, передусім, тривалість виконання договору. Власне, чим довше набувач сумлінно виконував свої зобов'язання, тим на велику частину майна він може претендувати. | 
